В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Сьогодні Церква Божа згадує унікальну і безпрецедентну подію, яка за ступенем своєї неординарності і значущості може бути зіставлена хіба що із Воскресінням нашого Господа з мертвих. Третя Іпостась Святої Трійці, Дух Святий, як ми знаємо з новозавітної Книги Діянь, видимим чином зійшов на апостолів на 50-й день після Воскресіння Христового. Першим і найважливішим результатом цієї події стала надприродна здібність апостолів говорити невідомими їм до цього мовами. І основною метою надання цього дару Божого було якомога скоріше розповсюдження віри Христової по всім регіонам розлогої та неосяжної Римської імперії.

І у контексті сьогоднішнього свята П’ятидесятниці у багатьох людей часто виникає питання: чим же за Своєю суттю є ось цей пресловутий Дух Святий, зішестя Котрого ми нині згадуємо? І чи можливим є для нас сьогодні долучитись до Божого Духу і реально пережити Його дію в своєму особистому духовному житті? І ось саме для того, щоб всім нам ще раз нагадати про унікальну значимість Духа Святого в історії спасіння, ми коротко нагадаємо самі собі, що говорить про Нього Слово Боже, і які саме властивості Він має, щоб нам не спокуситись і не ввести самих себе в оману, прийнявши за присутність Духа Святого дію духу зовсім іншого порядку.

По-перше, Дух Божий активним чином діяв під час створення світу. Кожен з вас може запросто уявити і згадати яскраву картинку з «Закону Божого» чи з інших релігійних видань, на котрій Бог-Отець у вигляді сивочолого старця простягає руки над безоднею і Своїм всесильним помахом приводить до буття весь видимий нами матеріальний світ. Але насправді без Духа Святого, основного Винуватця сьогоднішнього свята, наш світ не був би створеним взагалі, адже все відбувалось за Його активної та безпосередньої участі. Ось що говорить Святе Письмо про початковий етап Божого творіння: «На початку Бог створив небо та землю. Земля ж була непримітна і невпорядкована; над безоднею лежала темрява, а дух Божий носився над водою» (Бут. 1:1-2).

По-друге, насправді саме Дух Божий, а не тільки якісь виключно природні біологічні процеси є істинною причиною і рушійною силою для приходу в цей світ кожного з нас. Цю тайну відкриває для нас старозавітний герой, праведний Іов, котрий, безумовно, чудово розуміючи те, звідки беруться діти (адже в нього було семеро синів і три доньки), тим не менш, досить однозначно заявляє: «Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя» (Іов. 33:4).

По-третє, всім нам сьогодні варто також згадати, що Дух Божий – це Дух свободи. Тут варто зробити невеличку ремарку про те, що величезна проблема багатьох сучасних християн полягає в тому, що вони засвоюють і свідомо зрощують в собі абсолютно рабську ментальність і рабське світосприйняття, щиро вважаючи при цьому, що це і є саме те, чого чекає від них Бог. Прот. Олександр Шмеман так і писав, що велика кількість людей, прийшовши в Церкву, тільки й шукають, кому б якнайшвидше віддати цю ненависну для них свободу. Але апостол Павло чітко розставляє всі крапки над «і» у своєму Другому Посланні до Коринфян, наполягаючи на тому, що «де Дух Господній, там свобода» (2 Кор. 3:17). Тобто Дух Святий, доторкнувшись до людини, не поневолює, не закріпачує її, не спонукає людину до сліпого, беззаперечного та некритичного слідування за якимись зовнішніми авторитетами, але Він Сам торкається людського серця, розуму та душі, скеровуючи і спрямовуючи людину по буремним шляхам земного життя, і ведучи її до спасіння у вічності.

По-четверте, Дух Святий в Біблії ідентифікований також як Дух-Утішитель, і саме таким чином називав Духа Божого наш Господь і Спаситель (див. Ін. 14:26; 15:26; 16:7). Очевидно, що кожен з нас дуже часто потребує підтримки і розради, і тому ми за жодних обставин не повинні забувати, що у нас є Той, Хто зможе втішити нас краще, аніж хай навіть найбільш, як ми кажемо, душевна людина (адже за словами святого апостола Павла, «душевна людина не приймає того, що від Духа Божого» (1 Кор. 2:14)). І тому які б зовнішні негаразди і перипетії не розбурхували наше повсякденне життя, наскільки б не озброювались проти нас наші недоброзичливці, нам ніколи не вдасться знайти кращого утішителя у скорботах аніж Дух Святий, Котрий знає всі обставини нашого життя і нас самих краще, аніж ми самі знаємо себе.

По-п’яте, Дух Святий – це Дух істини (див. Ін. 14:17; 15:26; 16:13). Саме тому такі ганебні та недостойні якості і властивості людини як брехня, лицемірство, фальш, лукавство, подвійні стандарти і пристосуванство, в принципі не мають нічого спільного із Духом Божим. Апостол Павло дуже просто і ясно закликає нас: «Відкинувши брехню, говоріть істину кожен ближньому своєму» (Еф. 4:25).

По-шосте, сьогоднішнє свято нагадує нам про наше високе покликання – бути сосудами Божої благодаті, тобто живими носіями Всесвятого Духу Божого. Той самий апостол Павло задає кожному з нас риторичне питання: «Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий живе в вас? Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм святий, а ним є ви» (1 Кор. 3:16-17). Високе і просто нереальне для виконання завдання, скажете ви? Це так. Але це так тільки для тих, хто забуває, що він/вона має справу із всемогутнім Богом, Котрий спроможний захистити, зберегти нас, і не тільки провести через усі життєві негаразди, але й допомогти пережити в наших душах дію Його Святого Духу.

Коли віруючі люди, члени Церкви Христової, говорять про незбагнені, надприродні дії Духа Святого, багатьом нецерковним людям ці розповіді здаються малозрозумілими і не зовсім правдоподібними. І їх не варто за це суворо засуджувати так само, як не варто звинувачувати, наприклад, людину зі слабким зором у тому, що вона не може оцінити по достоїнству ікону прп. Андрія Рубльова, або ж людину зі зниженим слухом у тому, що вона не може насолодитись музикою Баха. Але для практикуючих християн Дух Святий і Його присутність у їхньому житті є настільки ж реальними, наскільки для зрячої людини є реальним сонячне світло, або ж для людини із нормальним слухом – шум океанських хвиль.

Стяжання Духа Святого в своїй душі – це без перебільшення найважливіша мета життя для кожного християнина. Саме присутність Духа Божого надає людині жаданий душевний мир і спокій, внутрішню рівновагу і гармонію. Саме Дух Святий, і тільки Він, може наповнити душу людини тихістю думок, духовною радістю, довготерпінням, милосердям і лагідністю. Саме Дух Святий, як ми з’ясували, утішає нас в усіх бідах і скорботах, укріплює нас у вірі, просвітлює наш розум і скеровує нас на всяку істину.

І завершити сьогоднішню проповідь я б хотів словами великого християнського містика і святого, прп. Симеона Нового Богослова, який, розмірковуючи над роллю Духа Святого у справі спасіння, звертав до всіх тих, хто вважав сповнення Духом Святим справою досить невеликої кількості подвижників, наступні слова: «Не кажіть мені, що не можна прийняти Божественний Дух, не кажіть, що без нього можна спастись». Амінь.

27 травня 2018 р.,

День Святої Трійці. П’ятидесятниця