- Отець Андрій, розкажіть про історію Великого посту і його сенс. Навіщо нам поститися перед Великоднем?

- Великий піст – це час, призначений Церквою задля ретельного переосмислення віруючими історії страждань та хресної смерті нашого Господа і Спасителя Іісуса Христа. Це найдавніший піст з усіх тих, що на сьогодні існують у Православній Церкві. Якщо, наприклад, сорокаденний Різдвяний піст – у тій формі, у якій ми його знаємо – був закріплений у 1166 році при візантійському імператорі Мануїлі, то Великий піст бере свій початок аж з апостольських часів, а поняття «Чотиридесятниця» зустрічається вже у 5 каноні Першого Вселенського собору (325 р.).

Зміст Великого посту тісно пов’язаний із тією історією, яка зображена в Євангеліє, і де сказано, що Христос постився 40 днів, перш ніж здійснити своє суспільне служіння (див. Мв. 4:1-2). Також слід зазначити, що у Біблії є чимало прикладів того, як люди постилися перед якоюсь вкрай значущою подією, перед найважливішою сакральною місією свого життя.

Наприклад, у Старому Заповіті ми знаходимо історію про те, як пророк Мойсей постився 40 днів перед тим, як прийняв заповіді Божі на горі Синай. Крім того ми знаємо, що пророк Даниїл після тритижневого посту став неприступним для левів, у рівчак із котрими він був вкинутий своїми ворогами. Не можна не згадати найбільшого праведника і аскета, що жив на межі двох Заповітів – Іоанна Хрестителя, котрий, як відомо, був найбільшим пісником за всю Священну Історію (див. Мк. 4:6). Тобто на цих красномовних прикладах ми бачимо, що практика посту є дуже давньою, та нараховує навіть не століття, а тисячоліття.

Великий піст – це період духовної і фізичної підготовки до найбільшого християнського свята – Світлого Христового Воскресіння, або Пасхи. Тож зміст посту полягає в тому, щоб зосередити свою увагу не на якійсь зовнішній діяльності, не на повсякденній метушні, яка затягує людину, а на своїй душі і на приведенні її в належний стан. За час посту потрібно ретельно роздивитись усе своє життя у контексті Євангелія. І якщо воно не відповідає євангельським нормам, істинам та ідеалам, то під час посту треба намагатись наскільки це можливо узгодити його з усім тим, чому нас навчив наш Спаситель, Господь Іісус Христос. Якщо ж ми навіть не намагатимемося цього зробити, а перетворимо увесь піст лише у харчове утримання, то це стане нічим іншим, як профанацією високої ідеї, яку несе в собі будь-який піст.

Перед початком Великого посту потрібно згадати, що згідно безсмертних творінь давніх святих отців існує три стадії духовного життя людини. Перша стадія називається «рабство», сенс якої полягає у тому, що людина починає чинити добрі речі, оскільки боїться покарання від Бога. Друга – зветься «наймитством». Це такий стан, перебуваючи у якому, людина вже потроху перестає боятися Господа і починає робити добрі справи заради того, щоб отримати за це від Бога якусь духовну винагороду. А третя, і найвища стадія духовного життя, – це «синівство», яке говорить про те, що людина починає робити хороші справи не тому що боїться Господа чи хоче щось отримати від Нього, а просто від синівської любові до самого добра, до Творця та Його святих заповідей. Отож нам важливо зрозуміти, що ми постимося не заради того, щоб щось отримати від Бога, а лише із почуття щирої любові до Нього..

- Як визначити свою міру посту?

- Міра посту, та його суворість, для кожної людини індивідуальна. Звичайно, в Церкві існують певні уставні речі, тобто те, що приписується для всіх православних християн. Але, тим не менш, ми не можемо не зважати на те, що кожна людина має власний ритм та спосіб життя, рівень фізичних навантажень, стан здоров’я і т. д. Пісний устав не має ставати для людей «прокрустовим ложем», під яке «підганяється» кожна людина, незалежно від своїх особистих властивостей і звичок. Використання певних непорушних шаблонів, єдиних для всіх людей, є несумісним із істинним пастирством, котре безумовно передбачає особистий підхід до кожної людини.

Тому якісь загальні непорушні правила у питанні дотримання посту мені здаються зайвими. Ними треба керуватися на початку свого духовного життя, а надалі кожен, хто хоче вважати себе духовно зрілою та відповідальною особистістю, повинен перевіряти правильність та міру особистого аскетичного подвигу перед судом власного сумління, яке, згідно давніх святих отців, є голосом Божим в нас. Але усі подібні питання все-таки краще узгоджувати зі своїм духівником, або просто із тим священиком, якому ви довіряєте.

- Від чого слід утримуватися під час посту?

- Перш за все треба відмовитися від всіх розважальних заходів. Чому? Тому що піст – це час максимальної духовної зосередженості, це період, коли ми сумуємо за втраченим раєм, за втраченою праведністю, яку ми знов намагаємось отримати від Бога. Ця праведність та янгольська непорочність була у кожного з нас у дитинстві, але ми, у більшій чи меншій мірі, попрали її своїми свідомими гріхами у дорослому житті.

Тому, звісно, великопісний період є несумісним із різними веселощами та розвагами. На час посту слід від них утриматися настільки, наскільки це є можливим. Але це не означає, що у цей період треба тільки сумувати, плакати і не підводити догори очей. Духовний настрій, який повинна мати людина під час посту, слов’янською мовою зветься «радостотворной печалью», тобто смутком, який в результаті призводить до радості. Апостол Павло у одному зі своїх послань пише: «Смуток заради Бога призводить до незмінного покаяння, що веде до спасіння, а смуток мирський призводить до смерті» (2 Кор. 7:10). В решті решт навіть страждання Христа, які ми згадуємо протягом Великого посту, все-таки закінчилися радісною звісткою про Його Світле Воскресіння з мертвих. Тож обов’язково прийде час, коли смуток Великого посту зміниться на світлу, та ні з чим незрівняну пасхальну радість.

- Що можна їсти у Великій піст, а що забороняється вживати?

- Якщо брати суто уставні норми, то забороняється само собою м'ясо, також риба, за виключенням її вживання на Благовіщення та у Вербну неділю, молочні продукти і олія. Але часто до нас, священників, підходять люди, наприклад, літні жінки, і просять благословити їх на вживання у піст молочних продуктів через стан здоров’я. Звичайно, на мою думку, ми не тільки можемо, але й повинні йти таким людям на зустріч. Тому що Сам Христос казав: «Субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2:27). Якщо перефразувати та адаптувати ці євангельські слова до сьогодення, то ми можемо сказати, що уставні правила існують для людей, а не люди для уставних правил. Тому треба завжди враховувати стан людини, її вік, потенційні можливості та інші індивідуальні фактори, а також вміти підібрати такий режим посту, який надав би людині можливість зустріти свято Світлого Христового Воскресіння у храмі, у молитві, а не на лікарняному ліжку.

- Які Ви можете дати поради тим людям, які будуть поститися вперше?

- Хотілося б ще раз акцентувати увагу на тому, що їстівний аспект все ж таки є вторинним. Ні в якому разі не варто перетворювати християнство на релігію їжі. Кажучи простими словами, у піст слід думати не стільки про їжу, скільки про Бога. На першому місці має бути внутрішнє духовне життя, яке людина за період посту повинна змінити на краще, оновити та преобразити. Тому тим людям, які вперше приступають до посту, я б дуже радив примиритися з ближніми, родичами, сусідами, колегами, позбавившись таким чином від якихось непорозумінь, ворожнечі та недомовок.

Також необхідно навести лад у своїх справах. Все, що заважає вам спокійно вести духовне життя, треба категорично та не сумніваючись виключити. Увесь той час, який звільниться після того, як ви будете якомога менше часу проводити перед телевізором та за комп’ютером, витрачайте на читання Святого Письма. Звичайно, фанатизм і в цій справі, як і у будь-якій іншій, є зайвим. Але якщо ви будете читати Євангеліє хоча б 15-20 хвилин на день (а це абсолютно реально за будь-якого ритму життя), ви побачите, як ваше світобачення та навіть якість життя реально почне змінюватися. Адже ці зміни не стільки залежать від певних дієтарних практик, скільки від того, чи починає людина своїми силами і з поміччю Божою будувати життя за вічними євангельськими принципами.  

- Як зрозуміти, що піст проходить недаремно?

- Ретельне, щире та нелицемірне проходження посту дарує людині перш за все внутрішній душевний спокій, рівновагу та мир Божий у душі. Це і є першим плодом правильного проходження будь-якого посту. Це є першою та найвагомішою ознакою того, що нарешті наступає довгоочікуване оздоровлення людської душі.

Також дуже важливо протягом Великого посту приступити до Таїнства Сповіді. Є таке відоме народне прислів’я: «Не варто виносити сміття із оселі». Інколи це дійсно так, але, як влучно сказав професор Санкт-Петербурзької Духовної Академії, прот. Георгій Митрофанов, якщо ми не будемо це сміття вчасно виносить, то рано чи пізно воно почне валитися із вікон. Тому для того, щоб досягти душевної рівноваги, щоб сумління перестало нас мучити, треба позбутися цього духовного сміття, гріхів, про які нам нагадує сумління і які обтяжують людську душу, хоча б раз ретельно посповідавшись за час Великого посту.

- Які важливі справи треба зробити в піст?

- Найголовніше – відновити правильну ієрархію цінностей. Звернути увагу на першочергові речі (життя згідно Євангелія, глибинне покаяння, свідома участь у Таїнствах Церкви), та не звертати уваги на другорядні речі, які, нажаль, дуже захоплюють увагу багатьох церковних людей протягом посту, але які є не більше ніж тонким проявом лицемірства та фарисейства (такі речі, як «пісний» майонез, соєва ковбаса чи молоко тощо).

А добрі справи робити важливо завжди, не тільки протягом посту. Часто в цьому є певна підміна з боку віруючих людей. Деякі вважають, що добрі справи треба робити тільки в піст, після проходження якого їх прагнення до цього значно послаблюється. Але християнин має завжди творити справи милосердя, незалежно від пори року та того, який сьогодні день згідно церковного календаря. Але піст – це час максимальної духовної зосередженості, яка у певній мірі має бути завжди властивою для християнина. І дай Боже, щоб час Великого посту став для всіх нас часом духовного оновлення, зростання і вдосконалення, щоб ми мали змогу хоча б у якійсь мірі долучитися до Духа Святого, Який є духом «сили, любові та цнотливості» (2 Тим. 1:7). Саме для цього в решті решт існує православна аскеза і, зокрема, Великий піст.

Бесіду вела Олена Несен